 Історія клубу
 1963 - 1969
«Карпати» — футбольний клуб вищої ліги України зі Львова. Єдиний клуб за всю історію Кубка СРСР, що виграв трофей, виступаючи не у вищій лізі (1969 рік). Дворазовий фіналіст Кубка України: 1993 і 1999. Бронзовий призер чемпіонату України 1997/98.
Офіційна дата створення команди «Карпати» — 18 січня 1963 року. У 1962 році львівська команда «Сільмаш», вигравши чемпіонат і Кубок Львівської області, здобула право грати у класі «Б». Проте у 1963 р. Федерація футболу СРСР провела чергову реорганізацію радянського футболу — створено другу групу класу «А» (перехідну лігу між класом «Б» і класом «А»), де було передбачено місце для команди зі Львова. До того в місті була лише армійська команда СКА Львів, тож керівництво міста вирішило створити новий, цивільний, профспілковий колектив.
За спогадами ветеранів топонім «Карпати» для назви команди запропонував тодішній голова профспілок Львівщини і екс-голова обласної федерації футболу Гліб Васильович Клімов Оскільки колективи тоді були «прив'язані» до певних виробничих об'єднань чи спортивних товариств, то команда увійшла до товариства «Авангард», а патроном і спонсором «Карпат» став Львівський телевізійний завод «Електрон». Із «Сільмашу» в новоствореній команді опинилося тільки двоє: Ігор Кульчицький (майбутній капітан у кінці 1960-х) і Йосип Фалес, зате новостворений клуб перебрав смугасті зелено-білі кольори «Сільмашу». Команду підсилили гравцями львівського СКА і приїжджими футболістами. Перед львівськими вболівальниками колектив вперше постав 14 квітня 1963 року, коли у товариській грі на стадіоні «Динамо» (зараз на його місці височить будівля львівської обласної ДПА) «Карпати» приймали «Зеніт» (Іжевськ) — перемога 1:0. Єдиний м'яч забив капітан команди Олександр Філяєв.
Офіційний дебют «Карпат» відбувся 21 квітня 1963 року проти гомельського «Локомотива». Прем’єрний в історії "Карпат” матч відбувся у неділю за ясної теплої погоди (18 градусів) на львівському стадіоні СКА, в присутності 17 тисяч уболівальників, бо на новозбудованому стадіоні "Дружба” (нині - "Україна”) ще до серпня тривали будівельні роботи. Ажіотаж навколо новоствореної команди, першого її матчу був неймовірний, і квитки на гру з білорусами розкупили за один день.
"Карпати-63” очолили приїжджі фахівці: головний тренер Олег Жуков, начальники команди – Євген Горянський та з серпня Микола Кузнецов, тренер – Ернест Юст. У 1963 році карпатівці вивчали і засвоювали нову бразильську систему 4-2-4. Тож склад "Карпат” у першій грі був таким: Юрій Сусла - Станіслав Береговський, Володимир Валіонта, Дюла Баканчош, Віталій Кулаковський - Віктор Асланян, Олександр Кольцов - Віктор Іванюк, Борис Рассихін, Олександр Філяєв (капітан), Анатолій Крощенко. Гравці "Карпат” були одягнуті у зелено-білі майки з вертикальними смужками, білі труси і зелено-білі гетри.
На 26-й хвилині гри атака "Карпат” за участю Філяєва, Іванюка, Кольцова завершилась влучним ударом низом Анатолія Крощенка, який і став автором переможного гола, що зафіксував арбітр Борис Соловйов з Москви. Гомельці після перерви виконали декілька кутових поспіль, але зрівняти рахунок не зуміли. Перший свій сезон клуб завершив на 7 місці серед 18 команд.
У середині 60-х львів'яни закінчували чемпіонати у другій групі класу «Б» переважно у першій десятці — для вищих досягнень бракувало стабільності виступів. Серед гравців виділялись захисник Володимир Валіонта, півзахисник Ігор Кульчицький, нападники Анатолій Крощенко і Валентин Гусєв. В 1965 році колектив був за крок від пониження у класі через недолугий регламент чемпіонатів СРСР. Посівши пристойне, 9-те місце серед 32 клубів, «Карпати» мусіли по завершенні першості у перехідних іграх боротися із переможцем української зони класу «Б» — СКА (Львів), а згідно з регламентом мусів залишитися лише один представник від міста. СКА (Львів) — тогорічний переможець української зони класу «Б» і чвертьфіналіст Кубка СРСР, клуб досвідченіший та старший, переміг 2:0 і 3:0. Але керівництво радянського футболу в останній момент вкотре змінило структуру першостей СРСР і до другої групи класу «А» порапили обидві команди. Після закінчення сезону 1965 і перехідних ігор Карпати покинуло кілька досвідчених гравців, на місце яких важко було знайти гідних замінників.
У чемпіонаті 1966 р. відбулося значне оновлення складу, дебютувало багато молодих футболістів, які згодом прославляться на всесоюзній арені перемогою у Кубку СРСР 1969 та виходом до вищої ліги. Це, зокрема, Ростислав Поточняк і Володимир Данилюк. Юні гравці були недосвідченими — зміна поколінь негативно позначилась на результатах — у 1966 та 1967 роках«зелено-білі» фінішували, відповілно, на 14 і 7 позиції. Ці два сезони відзначилися багатьма кадровими перестановками — курс на омолодження послідовно і жорстко проводив головний тренер Євген Лемешко. Потроху гра налагодилась — якщо на початку сезону 1967 перемоги давались важко, то у другій половині чемпіонату Карпати були серед лідерів і тільки дві поспіль поразки на фініші відкинули колектив на 7-е місце. Також 22 серпня 1967 р. в грі проти «Труда» у Воронежі свій перший мяч за «Карпати» забив Володимир Данилюк. Протягом 1960-х і 1970-х років цей футболіст стане найкращим бомбардиром в історії клубу, а його рекорд, 88 голів, не побито і до сьогодні.
12 серпня 1968 року «Карпати» зафіксували найбільшу лігову перемогу за всі часи — у Львові «Неман» (Гродно) програв з рахунком 0:8. Загалом протягом першості 1968 «Карпати» забили 80 голів у 40 матчах і отримали престижний приз українського журналу «Старт» за найкращу різницю забитих і пропущених м'ячів (+46). Цей випадок залишився єдиним в історії вручення призу, коли його отримала команда не з вищої ліги. «Карпати» виграли змагання у своїй підгрупі, випередивши київський та одеський СКА, і здобули право змагатися за вихід до вищої ліги з переможцями інших підгруп. У фінальній групі суперниками були «Уралмаш» (Свердловськ), «Іртиш» (Омськ) та «Суднобудівник» (Миколаїв). Ігри відбувалися у Сочі в одне коло. Протягом першої гри проти «Суднобудівника» «Карпати» володіли перевагою, але пропустили гол на останніх хвилинах поєдинку і поступились. Омський «Іртиш» було розгромлено 4:0. Отож перед вирішальним матчем з «Уралмашем» львів'яни мали на очко менше від росіян, тому лише перемога виводила «зелено-білих» до найвищого дивізіону. Гра завершилась з рахунком 1:1 — гол росіяни забили з офсайду, який не помітив боковий арбітр Хярмс, і у «вишку» вийшли свердловці. Наступного року той самий лайнсмен судитиме гру «Карпат» у фіналі Кубка СРСР, після якої визнає, що упереджене ставлення до українців у фінальному турнірі в Сочі було наслідком вказівок «зверху» — до вищої ліги мусів потрапити «Уралмаш».
Український клуб остаточно пройшов стадію зігравання молодих гравців між собою — зформувався колектив, який вважали одним з найкращих у другому дивізіоні. У сезоні 1968 в складі «Карпат» було тільки два гравці, які мали понад 28 років. Основу колективу складали футболісти 20-25-річного віку. Як виявилося згодом, найбільші досягнення були попереду.
Кубок СРСР 1969 1969 рік знову був перехідним у радянському футболі — наступного сезону стартувала перша ліга. До неї виходило 3 найкращі команди підгрупи. Керівництво «Карпат» поставило завдання потрапити у цю трійку. Новим головним тренером став Ернест Юст. У чемпіонаті до трійки потрапити не вдалося — всі сили команда кинула на кубкову боротьбу.  У Кубку СРСР «Карпати» в домашніх матчах здолали одеський СКА, єреванський «Арарат», одеський «Чорноморець» і у 1/4 фіналу мали грати з воронезьким «Трудом». Але якщо попередні три гри волею жереба львів'яни проводили вдома, то проти воронежців, які несподівано вибили московський «Спартак» повинні були грати на виїзді. Важка перемога 1:0 вивела «Карпати» до півфіналу — на миколаївський «Суднобудівник». 50 тисяч уболівальників на трибунах чекали своєрідного реваншу — минулого року саме миколаївці завдали «зелено-білим» єдиної поразки у фінальній групі в Сочі і тих очок забракло львів'янам для виходу у вищу лігу. Цього разу «Карпати» перемогли — 2:0. Влада Львова замовила спеціальний потяг «Львів-Москва», який напряму доставив до столиці СРСР сотні львівських уболівальників, переважно робітників підприємств міста (заводів «Електрон», «Львівсільмаш», ЛАЗ, швейної фірми «Маяк» та ін.) 
Тож 17 серпня 1969 року «зелено-білі» вийшли на поле московського стадіону в Лужниках на поєдинок проти фаворита — вищолігового СКА (Ростов). Перед початком гри капітан «Карпат» Ігор Кульчицький згідно протоколу потиснув руки всім суддям, окрім бокового Еугена Хярмса — саме естонець зарахував гол з явного положення поза грою у минулорічній грі з російським «Уралмашем», що залишило українців за бортом вищої ліги. 
Львів'яни пропустили гол вже на 20-й хвилині. У першому таймі «Карпати» не змогли відігратись. Але тисячі вболівальників із Галичини гнали улюбленців вперед. У другій половині українці переломили хід гри — голи Лихачова і Булгакова вивели львів'ян уперед. Наприкінці гри ростовці забили гол з офсайду — головний суддя, навіть не подивившись на бокового, гол зарахував, а росіяни побігли радіти до центра поля. Лише потім помітив сигналізацію Хярмса. Той чітко зафіксував — офсайд. Українці довели матч до перемоги.
«Карпати», вигравши Кубок СРСР з футболу, вибороли право представляти країну у Кубку володарів кубків сезону 1970/71. На першому етапі, 1/16 фіналу, українці грали проти румунської «Стяуа».
Тоді бухарестців тренував відомий спеціаліст Штефан Ковач, який згодом прославився роботою у голландському «Аяксі». Перший матч у Львові проходив за переваги «Карпат», але свої моменти вони не використали, ще й пропустили гол на 88-й хвилині — поразка 0:1. Спеціалісти відзначали хорошу гру господарів, зазначивши, що певна нервозність і брак досвіду виступів на найвищому рівні зіграли свою роль. Бойова нічия 3:3 у Бухаресті вивела в 1/8 румунів.
 
 1970 - 1977
«Карпати» у вищій лізі (1971—1977)
Попри те, що до новоствореної у 1970р. першої ліги входило по 3 команди з підгрупи (а клуб зайняв 6 місце) для володарів Кубка CPCP зробили вийняток і дозволили грати у першій лізі 1970 р. «Зелено-білі» виграли чемпіонат, випередивши «Кайрат» Алма-Ата, «Дніпро» (який тоді тренував Валерій Лобановський) і московський «Локомотив» і вийшли до вищої ліги чемпіонату СРСР.
Всіх цих успіхів досяг з клубом наставник Ернест Юст — з вихованців галицького і закарпатського футболу він зумів створити колектив, який прославився командною грою і зумів втриматися у вищій радянській лізі.
Перша для «Карпат» гра у найвищому дивізіоні відбулася 8 квітня 1971 р в Єревані проти «Арарату». Вірмени відкрили рахунок, але Ігор Кульчицький вирівняв становище з пенальті — 1:1. Штатний пенальтист «левів» Кульчицький того року використав всі 7 пенальті і став найкращим бомбардиром команди у сезоні. Перший сезон у найвищому дивізіоні клуб завершив на 10 позиції серед 16 командб але набрав очок (28) стільки ж як і у Торпедо(М) яке було на сьомому місці.
Саме у цьому чемпіонаті, 27 червня 1971 року, на стадіоні «Дружба» зібралася найбільша аудиторія за всю історію арени — 51 тисяча глядачів. Львів'яни приймали майбутнього чемпіона СРСР, київське «Динамо». «Карпати» виграли 3:1, а цю гру досі вважають однією з найкращих в історії клубу. У наступні роки кияни значно додали у грі і більшість ігор у столиці Галичини закінчувалися нічиєю — «Карпатам» так і не вдалося повторити успіху 1971 року
|
